Надійнішого захисту, ніж металеві двері, поки не придумали – тільки метал витримає натиск професійного зломщика.

Проте не варто плекати ілюзій – навіть найкращі металеві двері не гарантують повної безпеки. Улюблений інструмент зломщиків – кутова щліфмашинка («болгарка») з диском діаметром 230 міліметрів і потужністю не менше 2-кВт – ріже майже все… Питання в тому, скільки часу зловмисник витратить на цю процедуру? Відповідь така: чим кращі двері – тим більше, а чим більше часу – тим менше бажання в злодія з нею возитися…

Як і будь-який товар, сталеві двері можна купити готові або зробити на замовлення.

Плюси і мінуси є в обох варіантах. Готові двері можуть встановити в день звернення. Це зручно, якщо, наприклад, вас пограбували, виламавши старі, або хтось загрожує вторгненням. Інших плюсів у готових дверей немає. Зате є пари недоліків.

По-перше, вони не завжди підходять під конкретний проріз, виходить, його доведеться або нарощувати (робити стяжку) або навпаки – збільшувати (розбивати стіни), а це може позначитися на ступені надійності всієї конструкції і не в кращий бік.

По-друге, не кожен виробник дасть правдиву інформацію про конструкцію готових дверей.

Головний плюс виготовлення дверей на замовлення – точна відповідність розмірів дверного прорізу й габаритів самих дверей, а отже більш високий ступінь надійності. При цьому можна точно визначитися і з конструкцією, і з комплектацією, і з дизайном. Іншими словами, замовите те, що повністю буде вас задовольняти. Правда, строки виготовлення таких дверей – від 5 днів до двох тижнів.

Двері – це такий пристрій, який повинен впускати або випускати господаря і потрібних йому людей. Для благополучного виконання цієї функції двері мають відкриватися. Відбуватися цей процес може в двох напрямках: усередину або назовні. Так ось, будь-які двері, якими би “класними” вони не були, повинні відкриватись не всередину приміщення, а назовні. Інакше їх можна вичавити без шуму й пилу звичайним 5-тонним домкратом.

Якщо двері відкриваються назовні, то навіть самі ретельні спроби ні до чого не приведуть. В “кращому” випадку потягнувши двері на себе, злодій відірве ручку, а більше схопитися у нього не буде за що.

У будь-якому хоч трохи технічному пристрої величезне значення має конструкція. Каркас металевих дверей виконується із сталевої труби прямокутного або квадратного перетину. Існує два основних варіанти: один – зварна труба 50х50 мм з “куточка”, інший – з готового профілю прямокутного перерізу 30х50 мм. З “куточка” міцніше, надійніше і дорожче в середньому відсотків на 50.

Для підвищення надійності всієї конструкції каркас можна зміцнити ребрами жорсткості з аналогічного профілю. Частота такої “решітки” залежить від розмірів дверей.

Каркас обшивається сталевими листами різної товщини: від 1,5 до 3 мм. Фахівці рекомендують використовувати листи товщиною не менше 2 мм.

Вітчизняні виробники, як правило, віддають перевагу 2,5 – або 3-міліметровій сталі.

Скільки повинно бути листів один або два – питання відносне. Якщо збройний напад на квартиру не очікується, в принципі можна обійтися і одним, товстим. Поки злодій буде пихкати над нею, міліцію викликати встигнете. Інше питання, не перекоситься чи вона: один лист не дає достатньої жорсткості, а усадка в наших будинках може тривати до 10 років, якщо замки заклинить – наслідки можуть бути сумні.

Між сталевими листами залишається порожній простір, що повинне бути чимось заповнений, інакше двері перетворяться на брязкальце, а вже про звукоізоляції можна буде забути назавжди. Вимоги до наповнювача не настільки критичні, якщо замовник не прибирає старі двері.

Широке застосування його в будівництві обумовлено тим, що дереву притаманні такі позитивні якості:
- висока міцність при невеликій об’ємній вазі;
- мала теплопровідність (стіни, зроблені з дерева, володіють теплоізоляційними якостями, що перевищують показники стін, зроблених з бетону та цегли);
- легкість в обробці (терміни будівництва дерев’яних будинків набагато менші ніж строки будівництва з інших матеріалів);
- простота скріплення окремих елементів за допомогою врубок, цвяхів, клею;
- висока морозостійкість і опірність дії багатьох хімічних реагентів (наприклад, кислих газів).

Деревина є єдиним, абсолютно екологічно чистим матеріалом, який сприятливо діє на нервову систему та організм людини.

Сучасні досягнення хімії дозволяють більшою мірою усунути окремі недоліки, які властиві деревині, не порушуючи екологічного балансу, і тим самим підвищити довговічність будинку.

Для дачного будинку, в якому будуть жити тільки влітку, цілком підійдуть стіни з бруса 100х150 мм. Якщо ж планується жити в зимовий період, то краще збільшити товщину бруса до 150 мм. Згодом, при чистовій обробці будинку (вагонка, сайдинг, цегла і т.д.) можливо значно збільшити теплоізоляцію стін.

Що стосується цегли та пінобетону, то цим матеріалам варто віддати перевагу, якщо будинок будується для постійного проживання.

Сьогодні вже стало ясно, що будувати житлові будинки потрібно з легких матеріалів. Одним з них – дуже ефективним у всіх відносинах і добре придатним для будь-яких видів малоповерхового житлового будівництва є пінобетон. Один кубометр пінобетону обходиться в 2 – 2,5 рази дешевше такого ж обсягу цегляної кладки і керамзитобетону. Мікроклімат у таких будівлях такий же як у дерев’яних.

Цегляні будинку в будівництві житлових будинків в наш час набувають великого поширення. Стіни таких будинків виконують, як правило, у вигляді суцільної кладки, яка може бути доповнена декоративними деталями (тесаний підмосковний білий камінь, різні відтінки цегли, натуральний природний камінь, морене темне дерево, яскрава черепиця). Теплі тони цегли абсолютно звичайно вписуються в навколишній краєвид середньої смуги.

Кожен прагне побудувати свій будинок надовго і “для душі”. Це означає, що його архітектурний вигляд, внутрішнє планування та інтер’єри повинні перебувати в повній згоді з індивідуальними особливостями кожної родини.

Навесні пробуджується до активного життя така категорія громадян, як садівники-дачники, яких обділяти подарунками було б несправедливо. Чим же можна порадувати дачника? Таких речей чимало.

Не варто дарувати посадковий матеріал – не факт, що саме ця культура підійде, до того ж будь-який саджанець або пакетик з насінням – це частково кіт у мішку, невідомо – візьметься чи ні (насіння – проростуть чи ні), а якщо візьметься – куди садити його на дачі?

Ні, з посадковим матеріалом зв’язуватися варто тільки в одному випадку: коли це відросток чогось, що росте у Вас на дачній ділянці, причому відомо, що цього чогось потенційний одержувач бажає мати у своєму саду. Всім іншим варто пошукати що-небудь інше.

Що саме? Є варіанти. Ніколи дачник не відмовиться від хорошого садового інструменту (не факт, що він коли-небудь скористається прищеплювальним ножем, не всі дачники такі фанати, а от хороший секатор зайвим не буде, так само як пилка для розпилювання дров, пилка для обрізки). Оскільки перебування на дачі не у всіх зводиться виключно до стояння “п’ятою точкою” вгорі над грядками, до місця доведеться дачне складне крісло або шезлонг, велика парасолька від сонця, якщо бюджет дозволяє – будь-яка лава-гойдалка під матер’яним навісом, вуличний електричний ліхтар або декоративний ставок для альпійської гірки.

Отже, ваш знайомий дачник зручно вмостився у подароване крісло під подаровану парасолька, біля подарованого ставка, щоб теплим літнім вечором помилуватися у світлі подарованого ліхтаря (ліхтарів) на улюблену клумбу посеред зеленого газону. Одна проблема – де взяти газон? Не кожен садівник освоїв премудрість косовиці, не всякий встиг вранці, по росі, змахнути підрослу за тиждень траву (у червні тиждень не встиг – і все, розрослися нетрі, а світає рано, а після напруженого робочого тижня в місті ніяк не розліпити повіки, ось і висохла роса, тепер трава не буде зрізана косою, а тільки поляже). Тут допоможе технічний прогрес. У продажу є електрокосарки, в яких роль ріжучого інструменту відіграє звичайна товста волосінь. За допомогою такої штуки можна за півдня викосити кілька соток запущеної лучки, перетворивши її в акуратно підстрижену галявину. Це, звичайно, не зовсім газон, але вигляд цілком цивільний, хоч і не спеціально посіяна трава, а звичайне дикоросле різнотрав’я. На тлі такої галявини дуже виграшно виглядають квіткові посадки або альпійська галявина з маленьким, блискучим на сонці декоративним ставком!

Житло з поліпшеним плануванням – це, швидше, продукт останнього десятиліття, викликаний до життя ринковими реаліями, ніж закономірний підсумок будівництва минулих років. Та й по грошах підходить воно далеко не всім.

І все ж власники малогабаритних квартир не завжди знаходяться в програшній ситуації. Навіть якщо немає коштів на придбання більш комфортабельного житла або на радикальне перепланування існуючого, можна скористатися найпростішими прийомами, що дозволяють раціонально використовувати і візуально збільшити площу квартири.

Перша рекомендація дуже проста і доступна абсолютно всім, але дещо суперечить менталітету колишніх радянських громадян. Напевно, кожен добре уявляє собі, чим відрізняється західний фуршет або бізнес-коктейль від нашого застілля. У першому випадку на перше місце ставиться створення невимушеної атмосфери і стильність заходів взагалі і сервіровки зокрема, при цьому використовується мінімум продуктів та напоїв – головне, щоб усе було красиво і вишукано. Про наші застіллях довго розказувати не варто: кожен дорослий чоловік неодноразово був учасником бенкетів зі столами, на котрих є величезна кількість їжі, на які не може вплинути ніяка економічна криза.

Приблизно така картина спостерігається і з меблюванням квартир. На Заході вже довгий час не виходить з моди стиль «мінімалізм»: у квартирі залишається якомога більше вільного простору, з меблів використовуються тільки самі необхідні, популярні вбудовані меблі і такі, що трансформуються і т.д. Це цілком зрозуміло: світло і простір цінуються більше, ніж наявність яких би то не було речей. Крім того, мода на меблі та аксесуари змінюється досить часто, через 3-4 роки інтер’єр оновлюється.

У нас житло найчастіше є чимось середнім між складом непотрібних речей і музеєм раритетів: кожне з поколінь родини залишає в квартирі свої меблі, побутову техніку й інше начиння. Радянська людина звикла купувати меблі на все життя, тому старі викинути шкода, незважаючи на їх стан і захаращення площ. Непрацюючий бабусин холодильник стоїть у кутку «про всяк випадок», старий телевізор не викидається, тому що «а раптом стане в нагоді», і так до нескінченності.

Як уникнути перетворення квартири в склад? Забути про старі звички, прибрати все зайве і насолоджуватися відчуттям, що вільний простір «невідомо звідки взявся». Зробити квартиру просторішою можна і за рахунок мінімальних прийомів перепланування, наприклад, заміни звичайних дверей на розсувні, використання вбудованих шаф, антресолей і т.д.

Друга група рекомендацій стосується методів, котрі візуально збільшують простір квартири. Дуже ефективний, але досить дорогий прийом – використання дзеркальних стінових і стельових панелей. Дзеркальні стіни як би розсовують матеріальні межі простору, завдяки чому площа квартири візуально розширюється вдвічі. Такий же ефект дають і шафи-купе з розсувними дзеркальними поверхнями.

Дзеркальні стелі придумані наче спеціально для естетів і екстравагантних натур. До речі, з дзеркальними стелями пов’язана цікава легенда, яка стверджує, що вперше ідея стелі-дзеркала народилася в 20-і роки нашого століття в радянського архітектора-конструктивіста Костянтина Мельникова при проектуванні будуара відомої балерини.

Для тих, хто не володіє великими фінансовими коштами, існують простіші й економічні рішення. Наприклад, відмічено, що шпалери насичених кольорів з великим малюнком візуально роблять приміщення меншим, а світлі, по можливості однотонні оздоблювальні матеріали, навпаки, візуально збільшують простір.

Вертикальний малюнок шпалер зорово «піднімає» стелі, бордюри на шпалерах, навпаки, чітко фіксують висоту. Єдина концепція інтер’єру, відсутність зайвих деталей, правильне оформлення віконних прорізів зроблять приміщення не тільки більш гармонійним, а й візуально більш просторим.

Кількість варіантів «зорового розсування простору» не обмежена. Їх стільки, скільки творчих розумів. Тому, приступаючи до оформлення інтер’єру своєї маленької квартири, пам’ятайте, що в Ваших силах перетворити її на затишне, комфортне і просторе житло.

Електронні радіокеровані замки FlashLock не мають традиційних ключів. Вони відмикаються як замки сучасних автомобілів, – натисненням кнопки на радіо-брелоку. При цьому ригелі (круглі засуви) переміщаються за допомогою електроприводу.

Модельний ряд Flash-Lock складається з трьох замків:

Flash-Lock 99D – одноригельний накладний замок.

Flash-Lock 99B – блокатор механічних замків,

Flash-Lock 99L – врізний замикаючий замок,

Ці замки розрізняються конструкціями замикаючих механізмів, але мають єдину систему телекомунікації на базі технології кодування KeeLog©. Ця технологія забезпечує високу секретність кодів і повністю виключає можливість їх перехоплення сканерами та код-граберах. Досягається це тим, що після кожного відмикання замка кодова послідовність замінюється на нову, котра раніше не використовувалася.

При відключенні електромережі замок FlashLock залишається замкнутим, але при цьому забезпечені засоби, що дозволяють господареві приміщення увійти. Для цього, по-перше, в комплектацію всіх замків FlashLock входить блок безперебійного живлення з акумулятором. Акумулятор здатний підтримувати робочий стан замків протягом місяця після відключення електромережі. А, по друге, на той випадок, що акумулятор все-таки розрядиться, передбачена можливість подати живлення від батарейки ззовні, що і дозволить замку FlashLock виконати команду радіо-брелока на відмикання.

Наші бабусі свого часу, прикрашаючи будинок квітами, не мудруючи лукаво, ставили горщики на підвіконня, – до недавнього часу це був, мабуть, єдиний варіант розміщення кімнатних рослин в будинку. Але сучасний інтер’єр передбачає набагато більш різноманітні способи розміщення зелені, які надають будівлі несподівані акценти.

Квіти використовують для розділення приміщення на зони, підкреслюючи або приховуючи його особливості, вони можуть створювати ділову атмосферу або, навпаки, відчуття спокою і тепла. Які ж варіанти розміщення зелені в будинку актуальні сьогодні?

Почнемо з традиційного розташування біля вікна. Дуже ефектний варіант: квіти розміщують не в окремих горщиках, а в одній ємності, що займає все підвіконня. Для кімнати, обставленої в класичному стилі, підійде керамічний або дерев’яний контейнер, для авангардного стилю – скляний або пластиковий. Підібравши рослини таким чином, щоб вони розташовувалися на різних рівнях, поєднуючи ампельні, прямостоячі, густолистові і такі, що плетуться по опорах культури, ви зумієте перетворити свою кімнату в справжній сад. Садіть рослини в шаховому порядку.
Серед них обов’язково повинні бути ряболисті види: яскраві плями необхідні, інакше ряд рослин буде виглядати нуднувато.

Порада: можна не наповнювати ємність грунтом, а помістити в неї горщики з квітами. Такий варіант дозволяє легко змінювати експозицію, прибираючи окремі рослини чи переставляючи їх. Але горщики повинні бути приховані за ємністю, щоб виставлені квіти виглядали як єдине ціле.

На дно ємності краще насипати пісок, а простір між горщиками заповнити вологим торфом.

Контейнери на підставках, декоративні ковані, плетені або дерев’яні різнорівневі підставки для квітів розміщують в кімнаті, час від часу міняючи їх місце положення в залежності від пори року, ступеня освітленості рослин і вашого настрою. Плетені рослини можна використовувати для розділення кімнати на зони. Виткі рослини можна з успіхом використовувати як фон для тих рослин, які гарно цвітуть. Наприклад, на тлі плюща, який розростається особливо ефектно виглядатимуть квітучі узумбарскі фіалки, фуксії, глоксинії.

У невеликих приміщеннях (наприклад, холи) кучеряві рослини або ті, котрі гарно цвітуть розміщують в кашпо, прикріплених до стіни для пожвавлення монотонного фону або декорування рами або дзеркала.

Мають свою красу, яку просто потрібно вміти підкреслити, і самі звичайні глиняні горщики. До речі, пориста кераміка, що дозволяє корінню рослин дихати, є кращим матеріалом з точки зору користі для рослин. Цікавого ефекту можна досягти, якщо розмістити в кімнаті кілька горщиків з однаковими кольорами, наприклад, з узумбарскою фіалкою, і підібрати портьєри, скатертини або подушки цієї ж колірної гами або ж ті, які містять зображення цих квітів. У такій «фіалковій» кімнаті добре виглядатимуть декоративні прикраси з квітковою темою. Горщики, розфарбовані в потрібній кольоровій гамі вручну, стануть прикрасою вашого інтер’єру.

У окремому горщику краще мати яку-небудь особливо красиву, благородну квітку – гарденію, азалію, маранта. А ось середні або дрібні рослини краще розмістити в широкій дрібній плошці. На дно миски потрібно помістити дренаж, потім заповнити його сумішшю перегною, торфу і піску. Як підібрати «сусідів»? Це повинні бути рослини, що мають приблизно однакові потреби в харчуванні, освітленні і воді, і така, які відрізняються за формою, забарвленням листя і розміром. Класичний набір: одне прямостояча рослина (наприклад, драцена або сансевіерія), яку садять на деякій відстані від центру миски, рослини з яскравим густим листям (пеперомія, колеус, бегонія), біля краю миски садять дрібні ампельні (традесканція, ломикамінь), які звисають назовні пишною шапкою. Такі композиції краще розміщувати в центрі кімнати.

Варіантів розміщення рослин в будинку нескінченно багато. Одна і та ж рослина може виглядати зовсім інакше залежно від колірного фону і падаючого світла, сусідства з іншими кольорами, навколишнього інтер’єру. Вибираючи місце, експериментуйте, в якийсь момент ви побачите, що рослина сама знайшла собі місце – особливо яскраво заграють фарби, форма куща виявиться найбільш привабливою. Не біда, якщо ви згрішите проти ідеальних дизайнерських принципів. Головне, щоб рослини подобалися вам і вашій сім’ї, піднімали настрій, робили ваше життя красивішим.

Прокладка доріжок

Доріжки ні в якому разі не повинні розрізати сад на шматки, треба, щоб вони з’єднували окремі частини саду. Їх прокладка і розташування впливають на загальну картину саду. Обриси і матеріал повинні бути в злагоді з загальною композицією саду. Звивиста або зміщена доріжка створює враження, ніби сад довший і ширший. Прямі, довгі доріжки у великих садах швидше розділяють, а в невеликих – підкреслюють чітку лінію форми саду.

Особливо “заманливі” доріжки, що ведуть як би в невідоме. Завдяки зсувам високі рослини закривають перспективу, звивиста стежка вздовж живої огорожі надає прогулянці по саду деяку таємничість. Тоді, якщо доріжки ведуть ще до затишному куточку саду, наприклад, до альтанки або до якого-небудь особливо красивого куща, ви завжди з задоволенням йдете по ній до кінця.

Ширина доріжок

Залежно від свого призначення доріжка повинна мати відповідну ширину. Головна доріжка, по якій часто ходять і возять візок, повинна мати ширину мінімум 90 см. Біля входу, тобто в палісаднику, прокладаємо доріжку шириною 120-150 см, щоб по ній могли пройти без проблем поруч дві людини. У віддалених частинах саду і на городі достатньо 40-50 см, а між грядками ще вужче.

Покриття

Доріжки, по яких часто ходять, мостять твердими, міцними плитами або каменем. Потрібно, щоб матеріал відповідав характеру саду. У продажу є великий вибір: бруківка з природного каменю, цегла, плитка, пресована з осколків каменю, і багато інших видів дорожніх покриттів у великому асортименті. Підходять і дощаті мостові. Добре впишуться в посадки дерев’яна бруківка, брущатий настил або просто гравій. Другорядні доріжки, по яких ходять рідше, можна викласти м’яким покриттям. По мульчі з деревної кори або по доріжці, покритій травою, можна йти, як по оксамиту.

Дуже натурально виглядають покриття з зазорами або з гратчастих кам’яних плит. Таким чином залишається простір для зелені.

Камені, на які наступають

Легше і менш компактно, ніж суцільне покриття, виглядають окремі камені, які виконують ту ж функцію, що і доріжки. Щоб ходити по них було зручно, величина їх повинна бути 40х40 см. Окремі плитки, природні камені, або плоскі каміння, а також дерев’яні кола або брус розкладаються на рівній відстані один від одного на газоні, між грядками або навіть через дрібну частину ставка. При цьому слід враховувати середній розмір кроку (60-65 см від середини однієї плитки до середини іншої).

В’їзд в гараж і автостоянка

Дуже часто ми бачимо, що широкий замкнений в’їзд в гараж псує вигляд цілком вдалого саду. Якщо в’їзд і стоянка оформлені таким чином, що вони займають мінімум місця і оточені рослинами, вони не дуже псують картину. Кам’яних решіток або вузького покриття автомобільної колії цілком достатньо для зміцнення в’їзду. Таким чином втрата простору для рослин дуже невелика. Заросла пергола як надбудова або крони дерев, що маскують в’їзд, додають цілющої зелені на передній план.

Живому, доброму теплу печі або каміна навряд чи існує альтернатива. Можна опалюватися газом (якщо є газопровід), можна використовувати електрику, але радість спілкування з живою природою, радість влади над вогнем Вам зможуть подарувати тільки піч або камін в будинку. Домашнє вогнище – це річ, непідвладна часу.

При виборі опалення в будинку не варто забувати про кліматичні умови. Нормальна зима в середній смузі триває близько півроку. За цей час морози неодноразово змінюються відлигами. Навіть останній місяць весни – травень може піднести сюрприз у вигляді морозу або снігу. Проте для власника будинку з піччю або каміном ні примхи природи, ні перебої в електро- або газопостачанні не страшні.

На сьогоднішній день існує великий вибір різних конструкцій печей і камінів – від традиційних російських печей і голландок до постмодернових камінів. У першу чергу при виборі тієї чи іншої моделі власник будинку визначає режим експлуатації свого житла; виходячи з цього і треба вибирати піч, камін або комбіновану систему.

Наші предки починали проектувати свій будинок з печі. І це є дуже важливою умовою для технічно грамотної установки опалювального приладу. На стадії розробки проекту будинку набагато простіше врахувати всі умови необхідні для влаштування фундаменту “на віки”, розрахунку висоти і ширини димоходів. На стадії початку будівництва будинку легко вписати в інтер’єр комбіновану піч-камін для лазні, опалювальну два приміщення відразу (наприклад камін виходить у вітальню, а піч-плита з духовкою – на кухню). При такому компонуванні власникові будинку можна не боятися ніяких морозів, а також відключень електрики – аварійних або адміністративних. Досить вчасно подбати про запас дров – і ні холод, ні голод Вам не страшні. Важливим є й такий факт: гарна, акуратно складена піч або камін є прекрасною окрасою інтер’єру Вашого житла.

“Норвезькі” вікна виготовляються з добре просушеної, цілісної деревини з одноконтурним ущільненням, при цьому використовується модрина або добірна північна сосна з щільнішою, ніж у сосни в середній смузі, деревиною. Товщина коробки складає 98 мм, а стулок – 68 мм.

Стулки вікон відкриваються в двох площинах на фіксованій відмітці (так зване похило-поворотне вікно). Склопакет ізольований гумовими прокладками, у відмінності від європейської технології, де для цих цілей застосовується силіконовий герметик. Для спрощення процедури заміни склопакета при його пошкодженні, останній кріпиться зовні будинку штапиком на саморізах. І остання відмінність норвезьких вікон полягає в установці усередині стулок алюмінієвої фольги з молекулярним ситом, для запобігання запітнінню стекол при перепадах температури.

Євровікна

Вікна, виготовлені за європейською технологією, володіють декілька меншими показниками тепло- і шумоізоляції, але все-рівно перевершують по них пластикові вікна. Стандартна товщина рами складає 78 мм, але можливі коливання – як у бік зменшення, так і збільшення. У відмінності від фінських, цей тип вікон наданий в основному виробами, виробленими російськими фірмами. Для їх виготовлення застосовуються тверді породи деревини, а щоб уникнути головної проблеми дерев’яних вікон – можливої деформації – використовується тришаровий брус.

Окремо слід зазначити відмітну “фішку” італійських вікон – запатентовану технологію зрощення клеєного бруса на поздовжню мікрошпильку, що дозволяє утілювати в реальність будь-яку творчу задумку архітектора. Ширина стулок при цьому може досягати 1,5 м, а висота – понад 3 м. Подальші технологічні операції аналогічні фінським: сушка, грунтовка і фарбування. Використовуються матеріали, в основному, імпортного виробництва. Найчастіше застосовують німецькі акрилові фарбники, що надовго зберігають дерев’яні поверхні від несприятливих атмосферних чинників.

Відсутність кватирок у віконній рамі – найбільш помітне, при біглому огляді, відмінність вікон, виготовлених за європейською технологією. При цьому застосовуються різні види фурнітур, які дозволяють відкривати вікна в двох площинах: Roto, Maco, Winkhaus, Siegenia та інші. Якісне ущільнення в перебігу тривалого часу коробки і стулки забезпечується за рахунок використання імпортних профілів, що відповідають найвищим вимогам. Найбільш поширені – німецькі ущільнювачі фірми Deventer.

Така схема реалізується, якщо основна система не справляється з опалюванням, або носить сезонний характер. Найчастіше теплі підлоги використовуються саме для додаткового комфортного підігріву підлоги в санвузлах, на кухні, в передпокоях, на лоджіях і т.д.

У Росії, в основному, використовується централізована система опалювання, заручниками якої нам нерідко доводитися ставати. Її пізно або навпаки рано включають, труби прориває, батареї або зовсім холодні, або занадто гарячі.

Радіатори, будь то водяні або електричні, нагріваючи повітря, пересушують його, спалюючи кисень, що приводить до поганого самопочуття людини. Крім того, оскільки ми знаходимося внизу, нам дістається маленька доля тепла, оскільки нагріте повітря піднімається вгору, без всякої користі там нагромаджується і виноситься системою вентиляції. Система опалювання за допомогою нагрівального кабелю позбавлена цих недоліків, і в той самий час має і інші переваги: економить площу, зручніше розставляються меблі.

Основна або допоміжна система опалювання

У російському суворому кліматі “тепла підлога” більше підходить для додаткового опалювання, а в міжсезонні, коли опалювання ще не включили, а погода вже зіпсувалася (осінь, весна), “тепла підлога” може використовуватися як основне джерело тепла.

Використання теплої підлоги як основної системи опалювання означає, як правило, що ця система опалювання єдина. Цей чинник являється визначальним при проектуванні і розрахунку системи, оскільки використання теплої підлоги для повномасштабного обігріву заміського будинку або котеджу представляє підвищені вимоги до її потужності.

Вартість самої системи, як правило, значно нижче за вартість водяних систем опалювання, а її установка вимагає набагато менших витрат праці і часу. Практичні дослідження довели вражаючу ефективність вбудованих електричних систем опалювання. Уявіть собі, що система обігріву підлоги стандартної ванної кімнати споживає електроенергії не більш ніж 3-4 електролампи потужністю 100 Вт.

За допомогою “теплої підлоги” легко управляти температурою в кожній конкретній кімнаті по вашому розсуду. Електронні термостати, встановлені в кімнатах, управляють нагрівом кабелю відповідно до заданої температури підлоги або повітря, автоматично підтримуючи її з точністю до 0,4 С. Програмувальні термостати, крім того, можуть підтримувати заданий вами температурний режим в приміщеннях відповідно до програми на тиждень.